Россия нервничает в Вильнюсе из-за украинского венка

21 червня 2014 року у Вільнюсі активісти з Німеччини, Литви та України поклали вінок та квіти під посольство РФ у Вільнюсі в пам’ять загиблих українців, загинувших під час російської агресії в Україні.

Охорона посольства  у грубій формі почала вимагати забратися від посольства і невдовзі викликала поліцію. Литовські поліцейські дружелюбно поставилися до учасників акції і виконали формальність – переписали паспортні дані двох учасників акції.

Акцію в Литві ініціював Тобіас Вейхманн, громадянин Німеччини, що проживає в Вільнюсі, створивши подію у Фейсбуці. Задля безпеки учасників, організатор не визначив точний час акції – учасникам пропонувалося приходити під посольства РФ в Литві у зручний для них час 21 червня 2014.

Вільнюс приєднався до глобальної акції покладання вінків до посольств РФ, яка відбувалася у багатьох країнах світу.

IMG_20140621_110224

Тобіас замовив вінок напередодні акції і заплатив власні гроші аби підтримати Україну. Фото – Віталій Мороз

Активісти поклали вінок під ворота посольства РФ в Литві

Активісти поклали вінок під ворота посольства РФ в Литві. Фото – Віталій Мороз

———the end———

Advertisements

Ukraine in blood: police killing dozens of protesters

Tuesday, Feb 18, 2014 was the darkest day in the history of Ukrainian independence – at least 18 protestors killed, more than 1000 wounded during the clashes in Kyiv.

Clashes started in the morning, when pro-government parties refused to adopt a a legislation to limit the President’s power. Protestors moved in the direction of Parliament. Since then police started shooting at protestors. Photos of police with AK47 Kalashnikov fire arms were taken by journalists on Instytutska St. The hardest fight took place on Instytutska – two people, including a 60-year old woman, where shot. Their bodies were located in front of Khreshtatyk metro stations.

Father and son today in Mariyinskyi Park in the morning after clashes with police and thugs, called titushki. Both are lecturers in the largest technical university of Ukraine. Their last name stands for Kuznetsov.

tutors

The government announced anti-terrorist operation in Kyiv against 30 000 protestors. Police attacked Maidan Nezalezhnosti.  Metro was closed since the afternoon. Thousands of people could not reach their destinations. Also thousands of Kyiv residents assisted wounded in hospitals. A protestor died on the hands of my online friend in Kyiv hospital #17 – he was shot in head and stomach – link to my friend reporting on it.

The President of Ukraine refused to stop violence – he demanded every protestor to leave Maidan Nezalezhnosti. Police continued to attack protestors. As my friend Yevgen Truhin wrote: “Riot policeman is paid 600 USD per month. For 600 $ he destroys and kill people to protect the regime, crazy. Is it worth?”

flame Dec 18

Media attention in social media worldwide switched from Olympic games to events in Ukraine:

ukrainesochi

————–the end————

Dictatorship and crackdown of civil society are being imposed by government in Ukraine

On Thursday, Jan 16, 2014, the Ukrainian Parliament has illegally adopted amendments to the Criminal Code and they have been immediately signed by the President of Ukraine. The initiative targets civil society and participants of #euromaidan by imposing sanctions for peaceful protests and activities of non-government organizations. Government also protects police. According to the amendments (translation by Iryna Lysenko):

– participants of peaceful protests and demonstrations that took place without the permission of police can be arrested for up to 15 days;

– blocking of state buildings is punished by up to 5 years of imprisonment;

– cars which move in a convoy of more than 5 vehicles can be confistaced from their owners;

– collecting personal information about policemen, judges and other state agents – such as facts from their biography where they lied under oath, accepted bribes, beat up or killed (yes, we do have murderers who are still judges) – can lead to arrest for up to 6 months;

– NGOs that receive grants from any foreign state/fund/organization/individual and that take part in ANY kind of political activity in Ukraine are now considered “foreign agents”, must register as such, are taken away their non-profit status and taxed by new, complicated procedure.

The graphics, prepared by Chesno, summarize the threats for the civil society in Ukraine:

dictatorship1234567

Peaceful protests expand all over Ukraine

photo by Denys Lukoshkin / Flickr

photo by Denys Lukoshkin / Flickr

3,000 people came to Maidan Nezalezhnosti in Kyiv on Friday, Nov 22, a second day of protests. The protests spread all over Ukraine including Lviv, Vinnytsya, Chernivtsi, Donetsk, Mykolayiv, Ivano-Frankivsk, Kharkiv and other cities.

The biggest rally took place in Lviv – about 10,000 came to support the European future of Ukraine. Lviv mayor Andriy Sadovyi called for the mobillisation of Lviv residents to express their support to European values.

In Mykolayiv, located in the south of Ukraine, police took action against protesters. Police officers removed tents set by protesters on the central square of Mykolayiv. Protesters spent a night outside.

Follow the news on protest through #євромайдан #euromaidan in social media. Also read the related post on Ukraine in The Economist

Also see best tweets from users on the protests: http://storify.com/vitaliymoroz/ukrainians-went-to-the-streets-euromaidan#

Білорусь закрита

Штамп у паспорті - політика білоруської влади без пояснень

Штамп у паспорті – політика білоруської влади без пояснень. Фото – Олександр Карпюк

Ніч у потязі №86 “Київ-Мінськ” обірвалася для мене раптово. “Непропуск” – вердикт молодого білоруського прикордонника, який перевіряв мій паспорт на білоруському кордоні. Напередодні мені не без труднощів вдалося дістати квиток на цей потяг аби відвідати родичів в Мінську на новорічні свята. Останні чотири місяці навчаюся в США, тому планував цю поїздку ще влітку. Здається, я призабув нелюдські реалії диктатур.

Перші десять хвилин не вірю в такий розвиток ситуації, тому навожу з десяток причин, чому зранку маю опинитися на залізничному вокзалі столиці Білорусі. “Я вам повторяю, в Минск вы не поедете, причину мы не знаем”, – голос білоруського прикордонника остаточно зганяє з мене залишки сну.

О 2.00 ночі другого січня опиняюся на вулиці з “собранными вещами на выход” на станції Терюха – пункті в’їзду в Республіку Білорусь. Заспокоюю себе, що не перший, чия поїздка з Києва до Мінська завершується вночі висадкою з теплого купе в морозну ніч без зайвих пояснень. Негласно в чорних списках білоруської влади – до 100 тисяч прізвищ пересічних людей. Офіційно про чорні списки в Білорусі не говорять.

З потяга мене супроводжує дівчина прикордонниця. Ми йдемо морозним повітрям до одноповерхових будівель прикордонної застави. Будівлі у майже цілковитій пітьмі нагадають чи-то бараки чи-то будиночки будівельників. На віддалі стоїть туалет – на нього вказують знаки М і Ж. Певно, побут тут не змінювався впродовж останніх років тридцяти.

Перепитую в прикордонниці, чи я перший, кого не пустили у цьому році. Вона каже – ні, не перший. На календарі – друга ніч нового 2013 року. “Когда же вы будете жить в нормальной стране?” – перепитую в моєї провожатої. “Не в скором времени” – напівголосно відповідає вона.

Білоруські прикордонники доволі миролюбиві. На їхню думку, вони просто виконують свою роботу. Припускаю, невидима рука білоруського КГБ керує ними як сліпим інструментом чужої волі. Тільки це складно було б пояснити моїм родичам. Останній мій приїзд до Білорусі був у липні. Впродовдж останніх 30 років щороку їздив в Білорусь, законів не порушував, ніколи не було жодних проблем з перетином кордону.

Набираю цей текст на лептопі, сидячи в адміністративній будівлі прикордонників. З мене не спускають очей, кожен мій крок під контролем. Переді мною стійка за якою сидить черговий. Навпроти – Уголок информирования, на дошці – десятки пухких обличь офіційних осіб, відчуття совка. Водночас серед прикордонників – переважно молоді люди до 40 років. Дівчата на службі доглядають за зовнішністю.

“Молодой человек, вы там свое пишете?” – вяло перепитує черговий. Так, своє, відповідаю. Я намагаюся поводитися невимушено, жартувати аби роздивитися за їхніми посадовими масками людей. Перепитую, чи є в них Інтернет. Відповідають, звідки в лісі Інтернет. Помічаю двохповерхові ліжка в підсобці, де ночують прикордонники.

Мій паспорт не віддають вже пів години. “Где мой паспорт и билет?” – питаю у прикордонника. “У старшего смены”. Я не чую і перепитую – “У старшего следователя?” – “Нет, у старшего смены, это не одно и тоже”.

Паспорт вони віддадуть вже тільки в дизелі, у якому зранку мене відправлять в Україну. У паспорті – синій штамп “Уезд забаронены”. При цьому жодного документу, чому заборонили в”їзд в Білорусь не нададуть. Перепитую, чи можу знову спробувати в’їхати аби побачити своїх родичів, Кажуть, що не знають, термін заборони може закінчитися й за кілька днів або ж тривати місяцями. “Мы ничего не знаем” – типова відповідь. Частина прикордонників не вірить в систему, на яку вони працюють. Це стає зрозумілим після чотиорьох годин перебування на їхній території.

Мене переводять в кабінет, що нагадує навчальний клас. Вузенька кімната з двома рядами парт з догори перевернутими стільцями. Перед розташуванням у ньому, прикордонники перевіряють, чи немає нічого у шафі. Певно, аби я нічого не вкрав. На одній з шаф висить амбарний замок. Увесь час за мною наглядають то один то двоє прикордонників. Тут я проведу решту ночі. Пропоную білорусам частуватся цукерками, які віз родичам. Ті відмовляються.

“Девушка, а можно чая попросить?”, – питаю в прикордонниці, яка заглянула на кілька секунд в приміщення. На кілька секунд вона затримується в дверях, недовірливо дивиться, але зрештою каже “хорошо”. За кілька хвилин приносить чашку з чорним чаєм з пакетика. І попереджає – “вода не очень”. Я перепитую, що не так з водою, мені пояснюють, вода не привізна, а з місцевої колонки. Надворі мінусова температура, в кімнаті не більше +13. за чотири години перебування поступово замерзаєш.

У Посольстві РБ у Києві консул порадив звертатися до Посольства України в Мінську щодо з'ясування причин, чому мені заборонений в'їзд

У Посольстві РБ у Києві консул порадив звертатися до Посольства України в Мінську щодо з’ясування причин, чому мені заборонений в’їзд. Фото – Олександр Карпюк

Навчаючись в американському вузі як стипендіант програми імени Фулбрайта, мені доводиться робити презентації про пострадянські реалії та ситуацію з медіа. Освічені американці цікавляються іншим світом, так вони намагаються зрозуміти чуже. За тиждень у мене буде змога нагадати зайвий раз моїм професорам про останню диктатуру в Європі. Диктатуру, де колючий дріт, чорні списки для пересічних громадян та руйнування cімейних зв’язків возведені в ранг державної політики.